МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ДЕСЯТИННОЇ ЦЕРКВИ

 

DESYATYNNA CHURCH'S HISTORY MUSEUM

 

  

Печі для випалювання плінфи.
Перша половина XI – початок XII ст.

 

Плінфа (з грец. Πλίνθος – «плита») – широка й тонка обпалена плитоподібна цегла, яку використовували у візантійському та давньоруському будівництві.
Залишки 2 печей було знайдено на північний захід від Десятинної церкви.
Одна з них збереглася майже повністю.
Піч мала прямокутну форму (4,8 × 4 м) і була зорієнтована з південного сходу на північний захід. Нижній – топковий – ярус складався з двох поздовжніх камер.
Стіни завтовшки 1 м складені із сирцевих цеглин, обпалених із внутрішнього боку.
Топкові челюсті печі завширшки 90 см.
У східній частині камер знайдені отвори для диму завширшки 1,5 м.
Весь корпус печі на глибину 40 см був пропечений до червоного кольору.
За 3,5 м на південний схід від першої розташовувалася друга піч, майже зруйнована. Вона мала таку саму конструкцію і розміри.
Навколо печей знайдено багато перепаленої плінфи.
Ці печі для випалювання плінфи функціонували для потреб ремонтів Десятинної церкви, які відбувалися у 30-х рр. ХІ ст. та на початку ХІІ ст.
Печі аналогічної конструкції, які пов’язуються з традиціями київських майстрів, були знайдені в Суздалі й Чернігові.
Частина дослідників відносить ці печі до ХVІІ–ХVІІІ ст.

 

Джерела:

1. Каргер М.К. Древний Киев. – Москва; Ленинград, 1961. – Т. 2. – С. 59–67.
2. Звід Історії пам’яток Києва.  Київ; Львів, 1999. – Ч. 1.
3. Ёлшин Д.Д. О «монументальной архитектуре» Киева в X в. // Диалог культур и народов средневековой Европы. К 60-летию со дня рождения Евгения Николаевича Носова. – Санкт-Петербург: Дмитрий Буланин, 2010. – С. 151–164.
4. Комар О., Козюба В. Братські могили 1240–1241 років біля Десятинної церкви // Opus mixtum. – 2016. – № 4. – С. 122–138.
5. Хвойка В.В. Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура в доисторические времена (по раскопкам). – Київ, 2008. – С. 85–88, 142, 143.