З прийняттям християнства на Русі в кінці Х ст., на Русь приходить і такий будівельний матеріал як плінфа. Київський князь Володимир Великий запрошує в Київ грецьких майстрів для будівництва першого кам’яного храму, а власне, взагалі, і першої кам’яної споруди на Русі – Десятинної церкви Богородиці, яка постала в останнє десятиліття Х ст. І греки приносять з собою технологію виробництва плінфи.
Плінфа була умовно основним будівельним матеріалом Десятинної церкви. Чому умовно? При будівництві крім плінфи використовувався і природний камінь, зокрема червоний кварцит і пірофілітовий сланець, і все це закріплялось цем’янковим розчином: будівельною сумішшю на основі вапна з додаванням цем’янки – битої кераміки. Шар цем’янкового розчину був принаймні у два рази товщим самої плінфи. Така технологія застосовувалась і у Візантії. Вірогідно, цем’янковий розчин був просто порівняно дешевшим за плінфу.
Плінфа яка використовувалась для будівництва Десятинної церкви має виключні особливості, характерні лише для самого раннього періоду київського зодчества – тобто кінця Х ст. Плінфу Десятинної церкви вирізняє те, що вона має скошені торці і абсолютна більшість зразків мають невелику товщину – в середньому 2,5-3 см. Окрім того, з такої самої плінфи були побудовані і дві цивільні споруди поблизу Десятинної церкви, відомі як Східний і Південний палаци. Це вказує на те, що всі ці три споруди зводились одночасно, як єдиний комплекс.
