|
12 грудня 2024 року в Бібліотеці ім. В. Винниченка ЦБС Шевченківського р-ну м. Києва відбулися ХІІ наукові читання Музею історії Десятинної церкви,присвячені 150-річчю ІІІ-го Археологічного з’їзду в Києві (1874–2024)У серпні цього року минуло 150 років від часу проведення в Києві ІІІ Археологічного з’їзду – міжнародної наукової конференції, що зібрала вчених з багатьох слов’янських країн та Франції і приділила особливу увагу історико-культурним пам’яткам на теренах України. Ідею регулярного проведення археологічних з’їздів запропонував 1864 року відомий меценат, археолог та колекціонер Олексій Уваров (1824–1884). У 1867 році імперський уряд санкціонував проведення з’їздів, а 1868 року в Петербурзі представники наукових інституцій та археологічних товариств розробили правила проведення з’їздів, невдовзі затверджені Міністерством народної освіти, яке в подальшому брало участь у фінансуванні конференції. Зокрема, було ухвалено, що з’їзд збиратиметься раз на три роки. І-й відбувся 1869 року в Москві, ІІ-й – 1871 року в Петербурзі, ІІІ-й – 1874 року в Києві. Загалом у 1869–1911 роках відбулося 15 з’їздів, у тому числі 6 у містах України: у Києві (двічі, вдруге – ХІ-й з’їзд 1899 року), Одесі (VI-й, 1884), Харкові (ХІІ-й, 1902), Катеринославі (нині Дніпро, ХІІІ-й, 1905), Чернігові (ХІV-й, 1908). Археологічні з’їзди сприяли поглибленню співпраці дослідників старовини та акцентуванню уваги громадськості на цінності й стані наявних і нововідкритих пам’яток, а також надавали «майданчик» для «старту» молодих учених-початківців. Специфікою ІІІ Археологічного з’їзду було проведення його вперше в Україні, присвята переважної більшості виступів на ньому пам’яткам на українських землях, започаткування практики екскурсій для учасників, прецедент участі зарубіжних науковців (таким чином, це був перший з’їзд, про який дізналася Європа). Секретарем з’їзду 1874 року був професор (тоді доцент) Київського університету Володимир Антонович (1834–1908), на плечі якого лягла вся праця з підготовки заходу, а в цілому Україну на конференції представляв 121 учений, у тому числі 86 професорів та археологів з Києва.
Серед тем, що висвітлювалися доповідачами на з’їзді, були давньоруське зодчество (Києво-Софійський собор, Києво-Кирилівська церква, поклади використовуваного в київському зодчестві пірофіліта, згадуваний у літописах звичай розміщення в церквах княжого одягу), археологічні дослідження й знахідки в регіонах України (Київщина, Чернігово-Сіверщина, Волинь, Полтавщина, Слобожанщина, Нижнє Подніпров’я), пам’ятки письменства («київські глаголичні листки», найдавніше арабське свідчення про Київ, локалізація місця головних подій «Слова о полку Ігоревім», повчання Києво-Печерського архімандрита Серапіона, Пересопницьке Євангеліє), українські бандуристи і думи, князь Костянтин Іванович Острозький. Матеріали з’їзду було надруковано 1878 року у двох томах та атласі ілюстрацій. Вони посіли гідне місце в історіографії з відповідних тематичних напрямів. Під час з’їзду діяла підготовлена до нього археологічна виставка, друкований каталог якої налічував 1960 предметів. Володимир Антонович мріяв, аби на виставці було представлене й Пересопницьке Євангеліє (якому присвячувалася доповідь Павла Житецького), але ректор Полтавської семінарії відмовив у передачі книги на тимчасове зберігання до Києва, оскільки тоді планувалося надсилання рукопису в Петербург (1887 року пам’ятку було повернуто до Полтави). У тісному зв’язку з ІІІ Археологічним з’їздом є поява відомого видання «Матеріали до історичної топографії міста Києва та його околиць» (Київ, 1874), яке Володимир Антонович встиг надрукувати перед з’їздом і організувати вручення книги учасникам конференції у день її відкриття. Ця пам’ятка історіографії і джерелознавства була на той час цінною збіркою текстів про Київ з давньоруських та козацьких літописів, хронік, спогадів, актів, історико-географічних трактатів, листів. Деякі доповіді будуть оприлюднені на сайті та Електронну версію матеріалів конференції в журналі «Opus Mixtum» № 12 |
