|
Тетяна Ананьєва РОЗКОПКИ ДЕСЯТИННОЇ ЦЕРКВИ 1826 року:джерела, учасники, подробиці(Тези доповіді) 1. Цього року виповнюється 200 років одній з найважливіших подій в історії дослідження Десятинної церкви. У 1826 році було здійснено розкопки фундаментів церкви, які передували будівництву нового храму на місці давнього. Разом з першими розкопками 1823‒1824 років новий етап дослідження надав потужного поштовху для становлення києвознавчої думки, формування інтересу до історії міста і його старожитностей, комеморативних та інших соціальних практик. 2. Дослідженню джерельної бази, артефактів, історіографічних матеріалів, дотичних до археологічних подій 1826 року, присвячено наукові заходи Музею історії Десятинної церкви та публікації в музейному виданні «Opus Mixtum». 3. Такий підхід потребує застосування широкого кола історичних джерел, насамперед писемних (офіційних і джерел особового походження). До корпусу досліджених авторкою джерел увійшли десятки документів, як опублікованих, так і архівних: перший звіт про розкопки 1824 року (складений київським митрополитом Євгенієм і опублікований 1825 року), щоденник київського історика Максима Берлинського, листування І. Р. Мартоса з виконавцем розкопок 1826 року Миколою Єфимовим, інструкції та листи президента Академії художеств Олексія Оленіна, звіти та листи Миколи Єфимова, листи Кіндрата Лохвицького (який брав участь у розкопках 1824 року), листи Олександра Анненкова («храмоздателя» нової Десятинної церкви) тощо. 4. Розкопки 1826 року проводив молодий архітектор Микола Єфимович Єфимов. Він народився 26 квітня 1799 року. Із семи років упродовж п’ятнадцяти років Єфимов навчався в Академії художеств. Він став блискучим графіком, останні шість років в Академії вивчав лише архітектуру. При випуску Єфимов отримав атестат 1-го ступеня і велику золоту медаль за проект Музеума ‒ «Храма собрания трех знатнейших художеств». Після навчання був залишений при Академії і викладав у ній. У 1826 році архітектор мав 14-й ‒ найнижчий ‒ клас за Табелем про ранги. Він був захоплений своєю роботою, добре фахово підготовлений до її виконання, сумлінно ставився до справи дослідження такої важливої памʼятки, як Десятинна церква. Водночас це була людина свідома свого низького соціального статусу, обмежена нормами субординації, зосереджена на завданні і незвикла до широкого світського спілкування. 5. Єфимов прибув до Києва 22 травня 1826 року. Поставлене перед ним завдання, на думку О. Оленіна, полягало у дбайливому огляді якості фундаментів старовинної Десятинної церкви, у докладному описі всіх знахідок та виконанні точних малюнків і креслень. Оленін підкреслював, що важливо уважно дослідити міцність, якість матеріалів фундаментів, мурування, властивості «грунта земли». Ці відомості були необхідні для рішення, чи можна на цих фундаментах будувати новий храм. Згадані джерела свідчать, що Єфимов сумлінно виконував усі настанови Оленіна. Регулярно складав звіти, супроводжуючи їх малюнками знахідок, планами з докладними поясненнями. Сучасні дослідники високо оцінюють матеріали, створені Єфимовим. Вони надають можливості для спроб відтворення вигляду Першохраму. 6. План, складений Єфимовим, виправляв помилки, які існували на плані 1824 року, виготовленому К. Лохвицьким. Це викликало незадоволення останнього. За документами простежується, що його обурення було також пов’язане з тим, що він опинився не на головній ролі в розкопках 1826 року. Наслідком незадоволення стали інтриги Лохвицького, доноси до столиці з численними безглуздими звинуваченнями. Це суттєво ускладнювало умови діяльності Єфимова. Вірогідно, певною мірою цим можна пояснити подовження терміну розкопок (п’ять місяців замість двох). Утім, Єфимов виконав покладене на нього завдання навіть у частині, пов’язаній зі створенням проекту нової Десятинної церкви. Незважаючи на те, що проект Єфимова було відхилено, він становить значний інтерес в контексті розвитку архітектурно-історичної думки. Це була перша спроба відтворення давньоруського храму. Віднайдений проект Єфимова зберігається в Науково-фондовому відділі Національного заповідника Софія Київська. Завдяки сприянню колег із заповідника проект уперше було оприлюднено у 11-му випуску щорічника «Opus Mixtum» за 2023 рік. 7. Документи (зокрема звіти Єфимова) містять цікаві та важливі відомості щодо ставлення до залишків давньої Десятинної церкви, використання їх як будівельного матеріалу (навіть при будівництві в 1820 році на Подолі бань купця Бубнова), а також збереження знахідок з розкопок 1824 року. Отже, джерела не обмежуються вузькою інформацією щодо розкопок, а містять більш різноманітні свідчення, які характеризують культурно-історичне та інтелектуальне середовище Києва початку XIX ст., реальну роль оточення Єфимова в організації досліджень Десятинної церкви. 8. Детальний виклад зазначених матеріалів планується здійснювати в публікаціях Музею історії Десятинної церкви, в інших фахових виданнях. Продовжуючи архівно-пошукову роботу, ми сподіваємося, що нові джерельні матеріали заповнять існуючи лакуни й дозволять відтворити більш цілісну картину одного з ключових етапів дослідження видатної київської пам’ятки ‒ Десятинної церкви. Тетяна Ананьєва, |
