|
19 травня 2014 року в конференц-залі Музею історії Десятинної церкви провідний науковий співробітник Науково-дослідного відділу історико-археологічних досліджень Кирило Капустін виголосив доповідь «Литовський замок у Києві (за даними писемних джерел)». Проаналізувавши історіографію питання, доповідач висвітлив актуальні проблеми та перспективи дослідження історії Литовського замку як пам’ятки історії та археології, а також охарактеризував основні групи писемних джерел (люстрації, податкові тарифи, нотатки мандрівників, підтверджувальні грамоти, судові запити тощо). За результатами робіт вдалося визначити особливості внутрішнього планування фортеці та описати фортифікаційні споруди XVI–XVII ст. Головна вісь фортеці – вулиця, що з’єднувала Драбську та Воєводську брами – пролягала через центральну площу. На майдані розташовувалися культові споруди (католицькі та православні храми), фортечна криниця. Замкову площу оточували будівлі адміністративного, військового, житлового та господарського призначення. Щодо укріплень, то остовом земляних замкових стін слугували з’єднані між собою городні, або кліті (мали вигляд невеликих жител, що складались із сіней, двері яких виходили в замковий двір, та двох приміщень). Над засипаними землею клітями була зведена дерев’яна стіна. У 1552 році замкова бойова галерея була вкрита дахом з ґонту і мала бійниці та отвори для виливання на нападників гарячої смоли й окропу. Тогочасні замкові стіни посилювали 15 башт: одна – чотирикутна, решта – шестикутні, кожна з трьома рівнями для розташування гармат. Для захисту від пожеж фортечні стіни й башти були обмазані товстим шаром глиняного тиньку. Сучасний стан території колишнього замку є малопривабливим: поверхня поросла чагарниками. Варто зазначити, що впорядкування території пам’ятки та її популяризація серед мешканців Києва і гостей столиці дозволить не лише зберегти її для майбутніх поколінь, але й зробити одним з найпопулярніших туристичних об’єктів регіону. |
