Контрактовий будинок

Контрактовий будинок – одна з архітектурних окрас Контрактової площі, що розташована в Києві на Подолі. Назва будівлі, як і всієї площі, походить від слова «контракти»: саме тут щорічно відбувалися міжнародні контрактові ярмарки, на яких купці Києва укладали угоди. Це було викликано тим, що Контрактова площа містилася біля київського порту  основного джерела експортно-імпортних постачань. Перші контрактові збори наприкінці XVIII ст. відбувалися в будинку магістрату або ратуші, що стояла на майдані поруч із теперішнім Контрактовим будинком. Протягом 1800–1811 років збори проходили в спеціально збудованому для цього старому Контрактовому будинку. Проте давня дерев’яна споруда, як і більшість інших будівель на Подолі, згоріла 1811 року під час пожежі. Тому було зведено сучасний Контрактовий будинок – він став головним осередком київських контрактових ярмарків. Будівництвом нового Контрактового дому (1815–1817), який мав з’явитися за проектом перепланування площі архітектора В. Гесте, керував відомий міський архітектор Андрій Меленський. Контрактовий будинок – взірець класицизму: головний фасад з боку площі має чотириколонний портик, увінчаний трикутним фронтоном. Якщо уважно придивитися, можна помітити, що план будинку має неправильні контури, однак це не помилка будівельників. Такий вигляд зумовлено складною конфігурацією ділянки, на якій зведена споруда.

Контрактові з’їзди в 1797 році до Києва переніс Павло I з волинського міста Дубна. Вони швидко набули міжнародного розмаху і проводилися на Подолі щороку: наприкінці січня – на початку лютого. Їх приурочували до традиційних Стрітенських ярмарків. Таким чином, з’їзди стали і ярмарком, і часом підписання договорів між торговцями та землевласниками.

Варто зазначити, що в ті часи не було ні швидкого транспорту, ні екстреного зв’язку, і лише завдяки Контрактовим з’їздам заможні люди з різних регіонів мали можливість долучитися до ринку. Жоден поміщик або купець не втрачав можливості взяти участь у Контрактах. Кількість учасників налічувала тисячі осіб, на Поділ з’їжджалася майже вся Європа. Яким саме був Контрактовий дім під час київських Контрактів, детально змалював історіограф Києва Микола Закревський: «На верхньому поверсі Контрактового дому розташовуються тимчасові крамниці з обох боків, уздовж вікон, а середина утворює простору залу, заставлену лавками, де учасники контрактів ведуть розмови про справи й укладають угоди. У цій самій залі артисти дають концерти, розігруються лотереї для притулків, влаштовуються бали й маскаради… Нижній поверх під час ярмарку заставляється, де тільки можна, вздовж стін і біля підпор, рядами лавок, у місцях, недостатньо освітлених денним світлом, а знадвору біля входу й всередині на колонах прибивається багацько оголошень про різні потреби й продажі».

Під час Контрактів київські готелі переповнювалися, а плата за квартири на Подолі різко зростала. Постійним мешканцям навіть доводилося звільняти частину приміщень – такі були умови оренди.

Досить цікавим є такий факт: у Контрактовому будинку була спеціальна дошка, на якій кредитори писали імена давніх боржників. Робилося це не з метою присоромити, а для того, щоб ніхто більше не став жертвою їхніх недобросовісних вчинків.

Київський контрактовий ярмарок діяв аж до жовтневого перевороту 1917 року. До цього часу на Контрактах, відповідно і в Контрактовому будинку, побували Микола Гоголь, Тарас Шевченко, Оноре де Бальзак, Адам Міцкевич та інші видатні особистості того часу. Оноре де Бальзак взимку 1848 року зі здивуванням писав своїй сестрі: «Молоді  пані бувають тут на балах у сукнях королівської розкоші, які перевершують все те, що можна побачити в Парижі... Вони просто бентежать чоловіків своїм вбранням!»

Крім того, на другому поверсі Контрактового будинку містився зал для концертів. Тут виступали видатні артисти – угорський піаніст і композитор Ференц Ліст (січень 1847 року, про що зараз сповіщає відповідна пам’ятна дошка), польські музиканти – брати Г. і Ю. Венявські, скрипаль К. Ліпінський (останнього вважали конкурентом Н. Паганіні), бельгійський віолончеліст Ф. Серве («віолончельний Паганіні», автор музичної п’єси «Спогади про Київ»), італійська співачка А. Каталані (1823), російський скрипаль Г. Рачинський (у 1820-х роках), театральні трупи з Мадрида, Варшави тощо.

Легендарний Олександр Вертинський потім писатиме у своїх спогадах: «Контрактовий зал став моєю “акторською колискою”… Багато хто з відомих нині артистів завдячує цьому дому своєю кар’єрою».

Проте бували на Контрактах і зовсім інші «знаменитості» – картярі-шахраї та кишенькові злодії, знані в усій Європі. Тут продавали і крадене золото «за нечувано низькою ціною» (насправді це була мідь), і «археологічні коштовності» з подільської майстерні. Для виманювання грошей у довірливих громадян аферисти навіть влаштовували вистави, у яких брали участь цілі родини шахраїв. Розповідали, що сам Ференц Ліст тут програв у азартні ігри весь свій величезний гонорар за виступи в Києві.

Під час Контрактів у місті панувала атмосфера свята. Гості ні в чому собі не відмовляли: грали, розважалися, пиячили. Місцеві продавці бакалійних крамниць одержували від продажу на день до 10 тис. рублів; продавець пива збував на день понад 1000 пляшок.

З появою залізниць, бірж, щоденної преси, телеграфного зв’язку Контрактові ярмарки поступово втратили свою значимість у житті Києва. Уже не було необхідності приурочувати до ярмаркових днів підвезення товарів і проведення ділових операцій. Тут почали торгувати здебільшого місцеві купці, які використали «старовинну традицію» для пожвавлення збуту. А сам Контрактовий дім почав використовуватися як запасне приміщення для всіляких «нагальних потреб», його приміщення здавали в оренду за помірну винагороду. Так, під час повені на Дніпрі Контрактовий будинок слугував для постраждалих готелем.

У 90-х роках XIX ст. в Контрактовому будинку відбувалися вистави, організовані Київським драматичним товариством. Після 1917 року в приміщенні Контрактового будинку працювали Торговельна академія і Торговельний музей, а згодом – різні технічні училища. У 1923 році було зроблено спробу відродити Київський контрактовий ярмарок, тоді він зібрав 428 учасників, у тому числі і 70 від іноземних фірм.

Проте в 1930 році ярмарок остаточно припинив свою діяльність. 15 березня 1994 року, уже за часів незалежної України, контрактовий ярмарок було знову відновлено під назвою «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», але він має радше показовий і виставковий характер. У наш час (із середини 1990-х років) у Контрактовому будинку також розташувалася Міжбанківська валютна біржа, в організації діяльності якої значну роль відіграв відомий український банкір Вадим Гетьман (про що сповіщає відповідна меморіальна дошка на будівлі).

Література

1. Ернст Ф. Контракти та Контрактовий будинок у Києві. –К., 1997. – 217 с.
2. Звід пам’яток історії та культури України. – К, 1999. – Кн. 1. – Ч. 1. – С. 483–485.
3. Київ : Енциклопедичний довідник. – К. : УРК, 1981. – С. 313–314.
4. Контрактовый дом 1815–1817 г. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР : в 4 т. / [глав. ред. Н.Л. Жариков]. – К., 1983. – Т. 1. – С. 88.
5. Шевченко В. Новий етап у реставраційній практиці України. Контрактова площа в Києві // Пам’ятки України: історія та культура. – 1997. – № . – С. 23–27.
6. Шевченко В. Регенерація Контрактової площі на Подолі у Києві // З історії української реставрації. - К. : Українознавство, 1996. – С. 35–40.