Невідома Троєщина

Про житловий масив Троєщина чули всі, хто живе в Києві. Переважна більшість столичних жителів знає його за назвою однойменного речового ринку, комусь доводилось заїхати сюди в справах чи відвідати друзів, а хтось входить в 300 000 «щасливців», що проживають в цьому непримітному і нецікавому на перший погляд місці. Сірі облуплені будинки радянської доби, досить комфортабельні і привабливі новобудови, маса базарчиків і супермаркетів, дитячі майданчики…так зустрічає гостей найбільший спальний масив столиці. Але мало хто здогадується, що на самій окраїні цієї сірої буденності заховано справжню казку.

Непоказний панельний будинок на вул. Радунська, 26. Ми зайшли до під’їзду, викликали ліфт, натиснули кнопку 13 поверху. За хвилину ліфт відчинився і ми потрапили в інший світ. Стіни, підлога, стеля, двері являли собою химерне поєднання фігур, квітів, картин, дзеркал, розфарбованих в нереальні поєднання кислотних тонів. Коридор поверху схожий на печеру, оповиту напівтемрявою, яку розбиває тьмяне світло лампи,оформленої в середньовічному стилі. Зі стін на нас дивляться сови, орли, жар-птиці, вовки, Шрек, поряд з ними бачимо ікони із зображенням Ісуса Христа, фігуру Діви Марії, оголений силует молодої дівчини, лицаря, дитину з кошиком квітів. Ідучи коридором, намагаємось не зачепити велетенські мухомори, перемішані з різномасштабними фігурами людей, тварин, міфічних істот. Скульптурні композиції виконані з бетону, гіпсу, мушель, картинок, фотографій, штучних квітів, лінз, дзеркал. В стіни замуровано камені з Індії, Греції, Китаю, Криму, Карпат. Крім цього, використано фарбу,що має здатність світитися темряві, створюючи неперевершений,дещо страхітливий, ефект.

Це місце називають «печерою казок», «кислотною печерою», «психоделічною казкою на Троєщині». Авторка незвичного інтер’єрного проекту живе на цьому ж поверсі. Економіст за освітою, Тетяна Піка або Левкія Піковська, як вона сама себе називає. Робота зайняла 5 років. Ніхто достовірно не знає, як саме виникла ідея створення такого «ремонту». Сама Тетяна в одному з інтерв’ю говорить, що їхній будинок був дуже неблагополучний. Їхній поверх став місцем постійних зборів наркоманів, біля ліфта сталося два вбивства. В один момент їй набридло дивитися на розписані нецензурщиною брудні стіни під’їзду і боятися вийти з квартири, щоб не стати жертвою нападу. «Я змінюю структуру простору, шукаю загублений світ…». Тетяна якимсь дивом зуміла залучити до роботи наркозалежну молодь, діти з сусідніх квартир носили кольорові камінці і мушлі. Проблемні підлітки зцілювалися трудотерапією і спілкуванням з неординарною особистістю, яка вкладала в працю весь вільний час і гроші. Тетяна Піка позиціонує себе як цілителька душ, вона багато розповідає про енергію слів, біоритми людського організму, вібрації клітин. Якщо енергетичне поле організму з якихось причин порушується, люди хворіють, тому, за її словами, треба лікувати світогляд, змінювати власне сприйняття навколишнього простору. Дивний під’їзд якнайточніше передає її суб’єктивізм. Лінзи і дзеркала,яких дуже багато в «печері казок», «дають потоки очищеної енергії, які лікують організм», тому, правильно настроївшись, можете спробувати відшукати там душевну гармонію.

Останнім часом кількість відвідувачів будинку збільшується, люди дивуються, захоплюються, критикують, але не всі готові зрозуміти і зберегти створене. Багато фігур намагалися розбити, частину композиції таки добряче попсували. Ставлення мешканців будинку теж неоднозначне. Сусіди незадоволені тим, що Тетяна з ними не порадилась, дехто каже, що туди страшно заходити, що діти бояться іти додому. Нам, навпаки, зустрівся чоловік, який довго допитувався хто ми і чого прийшли, щоб зрозуміти, чи не буде від нас шкоди скульптурам.

Якщо ви хочете потрапити в містично-психоделічну паралельну реальність, з якої важко знайти вихід до ліфта, ваша дорога лежить на Троєщину.