Київ, вул. Велика Житомирська, 32. Понад століття цей будинок «прикрашає» одну з найстаріших вулиць Києва – Велику Житомирську. Cлово «прикрашає» на сьогоднішній день доводиться брати в лапки, тому що вже багато років ця будівля перебуває в аварійному стані, очікуючи на дбайливі руки реставраторів. Немов на глум, на стіні будинку № 32 на вулиці Великій Житомирській красується табличка «ПАМ’ЯТКА АРХІТЕКТУРИ. ОХОРОНЯЄТЬСЯ ДЕРЖАВОЮ». З цієї ж таблички перехожі можуть дізнатися, що цей будинок було зведено в 1910–1911 роках. Як і багато інших у центральній частині Києва, він використовувався як прибутковий. Тобто, помешкання у ньому здавалися під найм квартирантам. Хто ж отримував прибутки від оренди цієї будівлі? Її першою господинею була купчиха Софія Чоколова. Варто сказати, що комерсантам Чоколовим у Києві та приміській зоні належала досить широка мережа нерухомості. Основними джерелами доходів цієї родини був винокурний бізнес, дріжджове виробництво, типографська справа. До речі, їхнє винокурне підприємство було розташоване неподалік – на Лук’янівці. Досі один з районів української столиці на знак пам’яті про цих купців називають Чоколівкою. Такі заможні люди могли собі дозволити найняти кращих архітекторів того часу для проектування своїх будівель. Творцем цього будинку на Великій Житомирській, 32 є відомий зодчий початку ХХ ст. Ігнатій Казимирович Ледоховський. За його проектами в Києві було зведено п’ять будівель. Усі вони на сьогодні мають статус пам’яток архітектури, а один – особняк і клініка лікаря Качковського, що на вулиці Олеся Гончара, 33. – має статус пам’ятки національного значення. Особняк і клініка лікаря Качковського (вул. Олеся Гончара, 33) Ігнатій Ледоховський, як і відомий зодчий Владислав Городецький, – яскравий представник київської архітектурної школи модерну. Завдяки архітектурним особливостям цього будинку кияни здавна називають його «будинком зі зміями». Ця дивна назва пояснюється дуже просто. Ніяких плазунів (на щастя для мешканців будинку) тут не водилося. Але, якщо уважно придивимося на балкон на фасаді, то побачимо там скульптурну композицію з плазунами. Змії, обвиваючись навколо каштанових гілок, підтримують балкон. Тому ще одна з неофіційних назв цієї споруди – «будинок з каштанами». Чудернацький декор цього будинку також доповнюють зображення дитини верхи на гусці та стрункі жіночі фігури на фасаді. На жаль, до сьогодні на цих стінах збереглася не вся ліпнина, та й сам «будинок зі зміями» має трохи інший вигляд, ніж у першій половині ХХ ст. Спочатку будинок був триповерховим, з горищем над входом. Четвертий поверх був лише на вежі праворуч. Але після 1945 року він став суцільним. При добудові було знищено хвилеподібний аттик (декоративна стінка, що була зведена над карнизом), який можна побачити зараз на старовинних фотокартках. Після цієї добудови було втрачено багато цікавої ліпнини. За понад сто років свого існування «будинок зі зміями» зазнав також і внутрішньої руйнації. У 1990-х роках було знищено старовинні кахельні печі, змінено початковий інтер’єр приміщення. Тоді цей будинок здавали в оренду. У 2001 році тимчасові мешканці виїхали, Наразі будівля перебуває в занедбаному стані. Небайдужі кияни вже не раз зверталися до місцевої влади, аби якось зрушити справу з місця і зберегти для нащадків цю чудову пам’ятку місцевої архітектури. Проте, як бачимо, поки що без результату. Залишається сподіватися, що наші предки будували на совість, і кам’яні змії «утримають» стіни цього будинку до такого очікуваного приходу реставраторів. До речі, щодо плазунів, то знавці київської старовини передають таку легенду: нібито Чоколова будувала цей будинок не за власний кошт, а це був подарунок її багатого коханця. Звідси й пояснення походження на будинку загадкових зміїв – символів спокуси та гріхопадіння. Джерела та література: 1. Ганжа Л. Будинок зі зміями: унікальний і занедбаний 2. Звід пам’яток історії та культури України. – Київ. – С. 221–222. 3. Кущ С. «Будинок зі зміями» руйнується просто на очах
|