ВЕРЕСЕНЬ 1823 р.

ПЕРШІ АРХЕОЛОГІЧНІ РОЗКОПКИ ДЕСЯТИННОЇ ЦЕРКВИ

Дата початку перших археологічних розкопок Десятинної церкви донедавна вважалася достатньо точно встановленою – більшість документів і публікацій відносять цю подію до осені 1824 р. Однак кілька джерел особового походження (які не пов’язані безпосередньо з археологічними подіями і в рамках «археологічної» теми не залучалися дослідниками) вказують на необхідність суттєво скорегувати дату першого археологічного розкриття пам’ятки [1]. Таке уточнення є тим більш актуальним, що вибір часу проведення розкопок зумовлений різноманітними обставинами – від мотивації і цілей учасників до їх фінансових можливостей, владної санкції, суспільного схвалення або неприйняття. Таким чином, уточнення дати початку розкопок становить значний науковий пізнавальний інтерес.

Серед джерел особового походження насамперед привертає увагу лист митрополита Євгенія (Болховітінова) відомому бібліографу В.Г. Анастасевичу, у якому є така фраза: «Не знаю, что вам написал о Десятинной церкви Максим Федорович. Я о ней нечто поместил и при описании нашей Софии. Тут на месте я также растолковал весь план церкви, чего никто прежде не замечал» [2]. Короткий коментар до цієї цитати: Максим Федорович Берлинський – київський історик, знавець історичних пам’яток і архівів, автор «Краткого описания Киева», виданого 1820 р.; «описание нашей Софии» – книжка митрополита Євгенія «Описание Киевософийского собора и Киевской иерархии», над рукописом якої він якраз завершував роботу. Репліка митрополита була, очевидно, подана у відповідь на повідомлення Анастасевича про те, що його давній київський знайомий (ще з часів навчання в Київській академії) Берлинський повідомив йому якісь новини про Десятинну церкву.

Нарешті, що могло означати слово «растолковал» у розумінні митрополита? Його сенс стає зрозумілішим у контексті звіту, складеного Євгенієм після широковідомих розкопок восени 1824 р. (вони почалися 17 жовтня) [3]: кажучи про те, що він «растолковал» план церкви, митрополит мав на увазі не умоглядні уявлення, яких, на думку Євгенія, було абсолютно недостатньо для висновків про розміри та архітектурний тип церкви, а реально побачений результат розкопок.

Отже, згадуючи в листі до Анастасевича, що він «растолковал» план, митрополит говорив про розкопки. Але річ у тім, що лист із цією непрямою згадкою про археологічну подію, яка вже відбулася, було написано 19 березня 1824 р., тобто майже за півроку до тієї дати початку розкопок, яка затвердилася в історіографії. Більше того, сам митрополит Євгеній у подальшому, говорячи про розкопки Десятинної церкви, неодноразово називав тільки одну дату їх початку – 17 жовтня саме 1824 р. Крім уже згаданого звіту, опублікованого 1825 р. в «Отечественных записках», 1824 рік названо початковим у листі до графа М.П. Румянцева [4], в історичній довідці, складеній Тимчасовим комітетом для розшуків старожитностей [5].

Отже, непряма згадка-натяк про розкопки в листі Анастасевичу була вимушеною – Євгеній процитованою фразою відгукнувся на інформацію, яка раніше вже стала відома Анастасевичу від Берлинського. І саме Максиму Федоровичу Берлинському належить друге джерело особового походження – щоденник, який остаточно переконує, що дата перших розкопок Десятинної церкви має бути істотно уточнена [6].

5 вересня 1823 р. М.Ф. Берлинський зробив запис у своєму щоденнику, характерним для нього «телеграфним» стилем: «С Евгением у Десятинной у Трехсвятительской у его читали». 26 вересня знову згадування церкви: «Я у Десятинной. С директором у Евгения и Олизар» [7]. Нарешті, 28 вересня 1823 р.: «С Евгением у Десятинной начал копать, у него поздо взял тетради». Наведені, чітко сформульовані фрази в документі, який являє собою не спогади (у яких можливі аберації пам’яті), а щоденні записи, точно визначає дату початку перших розкопок Десятинної церкви – 28 вересня 1823 р. Згадані Берлинським «тетради», взяті в митрополита наприкінці першого дня розкопок, очевидно, були частинами рукопису «Описания Киевософийского собора», підготовленого митрополитом до публікації.

Перенесення дати перших розкопок Десятинної церкви на цілий рік раніше – з осені 1824 р. на осінь 1823-го – істотно змінює усталене історіографічне уявлення про їхній характер, ідеї, організацію.

Перше, на що необхідно звернути увагу, – щоденник М. Берлинського вказує на особисту присутність митрополита Євгенія на розкопках, його активну участь у їх підготовці. З початку вересня протягом як мінімум трьох тижнів митрополит відвідував місця майбутніх розкопок, обмірковуючи та обговорюючи їх організацію.

Протягом цього часу митрополит і Берлинський читали готові фрагменти книги про Софійський собор. Цей хронологічний збіг перших розкопок Десятинної церкви з роботою над книжкою Євгенія важливий для розуміння причин археологічної ініціативи митрополита.

До написання тексту «Описания Киевософийского собора и Киевской иерархии» митрополит Євгеній приступив одразу після прибуття до Києва. Новий архіпастир приїхав до Києва 11 квітня 1822 р., а вже 7 травня, менш ніж через місяць, він повідомляв президенту Академії мистецтв О.М. Оленіну, що ознайомився з першою київською «древностью» – софійською мозаїкою. Рік по тому митрополит писав: «Я занимаюсь описанием Киево-Софийского собора, почитая сие даже должностию моею» [8].

Євгеній мав численні історичні матеріали для цієї роботи, зібрані в попередній період, коли він займався підготовкою «Истории Российской иерархии», «словарей исторических» духовних і світських письменників та багатьох інших своїх творів, і зміг підготувати «Описание Киевософийского собора» в стислі строки: у 1823 р. він повідомляв, що «много тетрадей уже написано» (звернемо тут увагу на вжите митрополитом слово «тетрадей» на позначення частин рукопису книги; те саме слово використав М. Берлинський у щоденнику). У 1825 р. книгу було надруковано.

Підготовка другої глави «Описания Киевософийского собора», у якій ішлося про перші християнські храми Києва, збудовані до Софії, підвела впритул до питання, на яке митрополит давно шукав відповідь, – що являв собою перший кам’яний християнський храм Русі – Десятинна церква князя Володимира? Оскільки писемні джерела не давали відповіді на це питання, Євгеній бачив єдиний спосіб його вирішення – в археологічному дослідженні стародавніх фундаментів.

Але чому, на відміну від широковідомих розкопок 1824 р., перша спроба – року 1823-го – залишилася практично невідомою, ніби «захованою» в декількох особових документах безпосередніх учасників події?

Одна з причин, згідно з якою митрополит уникав широкого розголосу події, полягала, вірогідно, у тому, що вона мала характер археологічної розвідки, тобто була попереднім етапом дослідження, покликаним насамперед встановити, чи було що розкопувати, чи збереглися в землі фундаменти давньої церкви, і якщо так, який обсяг робіт треба було в подальшому виконати. За багатьма відомостями й ознаками, матеріал, з якого було побудовано церкву, протягом усього періоду після її руйнації в 1240 р., мешканці міста розтягували для власних господарських потреб. Будівництво в 30-х рр. XVII ст. митрополитом Петром Могилою невеликої церкви Святого Миколая на руїнах стародавньої Десятинної церкви також могло не кращим чином позначитися на залишках давніх фундаментів.

Друга обставина, яка пояснює небажання митрополита Євгена оголошувати привселюдно про проведену археологічну розвідку, пов’язана з тим, що він був особисто присутній при земляних роботах і тим самим ставав безпосереднім учасником розкопок, що могло викликати нерозуміння й суспільний осуд, оскільки розкопки асоціювалися з пошуками скарбів, а місце цих розкопок до того ж було розташоване поруч із церковним погостом.

За таких умов, через півтора року після прибуття до Києва, митрополит ще не був готовий до повномасштабних розкопок. Рішення було знайдено в проведенні дуже камерної, за участю обмеженого кола осіб, археологічної розвідки.

Факт її проведення й результати не були оприлюднені. Лише М. Берлинський не втримався повідомити цікаву новину близькому знайомому В. Анастасевичу. Однак це єдиний відомий випадок, коли мовчання було порушено. Надалі Берлинський утримувався від згадки про 1823 р. і, беручи участь 1835 р. в складанні історичної записки про всі попередні розкопки, він жодним словом не обмовився про події дванадцятирічної давнини.

Проте саме М. Берлинському, його листу та кільком фразам зі щоденника ми завдячуємо знанням про дійсно стартовий момент археологічного вивчення київських пам’яток старовини.

Відомості про перші розкопки, що відбулись у вересні і, мабуть, жовтні 1823 р., змінюють усталене уявлення про початковий етап історії київської археології. Очевидно, що ініціатором дослідження Десятинної церкви був особисто митрополит Євгеній. Ідея археологічного дослідження зародилася не в контексті майбутнього будівництва нової Десятинної церкви, вона виникла й була реалізована передусім у зв’язку з науковими інтересами митрополита Євгенія, безпосередньо – у зв’язку з роботою над його книгою. Євгеній уперше звернувся до археологічного джерела – фундаментів Десятинної церкви – як найважливішої частини джерельної основи вивчення стародавньої пам’ятки. Він узяв найактивнішу участь в організації розкопок, особисто спостерігав за ними, працював над інтерпретацією отриманих результатів.

Археологічна розвідка, здійснена восени 1823 р., створила передумови для проведення масштабних розкопок, які й відбулися рік потому – восени 1824 р.

 

Т. Ананьєва

 

[1] Див. про це докладніше: Ананьєва Т. Десятинна церква: коло витоків археологічних досліджень (1820–1830-ті рр.) // Церква Богородиці Десятинна в Києві. До 1000-ліття освячення. – Київ, 1996. – С. 15–23.

[2] Письма митрополита Евгения к Анастасевичу // Древняя и Новая Россия. – Москва, 1881. – Кн. II. – С. 311.

[3] [Евгений, митрополит] План первобытной киевской Десятинной Богородицкой церкви с объяснением оного // Отечественные записки. – 1825. – Кн. 59. – Ч. 21. – Март. – С. 380–403.

[4] Переписка митрополита Евгения с государственным канцлером графом Николаем Петровичем Румянцевым… – Воронеж, 1868. – Вып. I–III. – С. 118.

[5] О ходе открытия древностей в Киеве до начала 1836 года // Журнал министерства народного просвещения. – 1836. – Ч. 12. – С. 262.

[6] Зазначимо, що щоденник Берлинського згадувався в публікаціях і був використаний у біографічній праці про київського історика (див.: курсовий твір М. Сємєйкіна «Максим Федорович Берлинский, бывший ученик и учитель Киевской Академии и его учено-литературная деятельность», рукопис якого зберігається в Інституті рукопису (ІР НБУВ, дис. 2205); опублікований під тією ж назвою (Київ, 1916). Проте щоденник не використовувався як джерело з історії археологічного вивчення Києва. Ми наводимо цитати за копією щоденника Берлинського, яку зробив М. Сємєйкін (ІР НБУВ, ф. 175, од. 1057).
[7] Особи, згадані в цій фразі: директор – Олександр Григорович Петров, директор училищ Київської губернії (був знайомий з Євгенієм ще з молодих років, адже вони обидва були уродженцями Воронежа); Олизар – польський громадський діяч, літератор, граф Густав Олізар (з 1821 до червня 1824 р. був київським губернським предводителем дворянства).

[8] Отдел рукописей Российской национальной библиотеки (ОР РНБ), ф. 542, ед. 211, л. 7.


Повернутись до ІСТОРИЧНОЇ ХРОНОЛОГІЇ ЦЕРКВИ БОГОРОДИЦІ ДЕСЯТИННОЇ