«Шоколадний будинок». Фото О. Стець. 2017 р. Сучасна вулиця Шовковична пролягає від вулиці Михайла Грушевського до Басейної, перетинає Інститутську. На неї виходять Липський провулок, вулиці Пилипа Орлика та Лютеранська, а від вулиці Академіка Богомольця вона стрімко спускається до Басейної. Це одна з небагатьох вулиць міста, що дивним чином зберегла атмосферу старого Києва. Звід пам’ятки історії та культури України. 2011 р. Вулиця прокладена наприкінці ХVIII ст. за назвою Аптекарська. Ця назва пов’язана з тим, що на розі з Олександрівською вулицею (сучасна назва – вул. Михайла Грушевського) містилася одна з перших київських аптек. Карта Києва 1911 р. Повністю вулицю прокладено в 30-х роках ХІХ ст. під час заселення району Липки, що супроводжувалося знищенням Шовковичного саду (1835), з яким пов’язана пізніша назва вулиці – Шовковична, що вперше згадується 1834 року. Василь Васильович Левашов (1783–1848) який правив губернією впродовж 1832–1835 років (за іншими даними – у 1834–1837 роках). За розпорядженням В. Левашова під час його каденції цю місцевість було ретельно впорядковано, розплановано і в основному забудовано. Саме на розі Левашовської та Інститутської вулиць (у дворі теперішнього житлового будинку № 8/18-20) містився генерал-губернаторський палац – одна з головних адміністративних будівель тогочасного Києва. У 1920 році будівлю знищили поляки, відступаючи після завершення радянсько-польської війни. «Шоколадний будинок» Наріжний двоповерховий особняк, традиційно брунатного кольору, з численними скульптурними оздобами, називають «шоколадним будинком» завдяки кольору та візуальній схожості з плиткою шоколаду. Будинок побудовано на замовлення Семена Семеновича Могилевцева за участю архітектора Володимира Ніколаєва (1847–1911). Це був один з найдорожчих будинків у місті. Володимир Ніколаєв – український архітектор російського походження, педагог, громадський діяч, член Київського товариства старожитностей і мистецтв. За майже 40-річне життя в Києві за його планами та проектами було зведено 27 громадських будівель, 18 церков, численні притулки, навчальні заклади, промислові підприємства. Семен Семенович Могилевцев (1846–1911) Успішний підприємець не шкодував коштів на власний будинок. «Шоколадний будинок» декоровано в стилізованих формах ренесансної палацової архітектури. Усередині особняк оформлено в кількох стилях – готичному, мавританському, бароковому, російському та модерному. Людина зі смаком, Семен Могилевцев мав багату колекцію живопису та чудову бібліотеку з мистецтва. Ігор Олександрович Кістяківський (1876–1941) У 1919 році тут кілька місяців проживав Християн Георгійович Раковський (1874–1941) – радянський державний діяч, у 1919–1923 роках – нарком закордонних справ, голова Раднаркому УСРР. Християн Георгійович Раковський (1874–1941) У 1925 році будинок було передано в розпорядження Всеукраїнської академії наук. Кілька років в одній із його квартир мешкав професор історії, керівник Археографічної комісії ВУАН Йосип Гермайзе (1892–1958). Деякий час сусідом історика до його арешту в квітні 1934 року був відомий археолог і музеєзнавець професор Микола Макаренко (1877–1938). Микола Макаренко (1877–1938) У 1934 році особняк було реконструйовано за проектом архітектора П. Альошина. Стіни та стелю оформлено шпалерами високої якості, облицьовано полив’яними кахлями з ретельним добором рисунка, виконано художнє мастиково-альфрейне оздоблення на стінах і стелях по ліпленню із застосуванням натуральних фарб, бронзи, золота та срібла. РАЦС (1960–1982) Після зведення нового Палацу урочистих подій на проспекті Перемоги 1982 року будинок, що перебував в аварійному стані, було передано Управлінню культури і мистецтв Київського виконкому. Оксана Стець |