«Популярна та водночас забута пам’ятка»

Стародавні речі та ексклюзивні археологічні знахідки за скляними вітринами, таблички «Руками не чіпати» чи «Не сідати», наглядач, який береже непорушність музейної експозиції, — звичні для нас картинки з музейних буднів. Проте цього ви не зустрінете у Музеї історії Десятинної церкви. Дві маленькі зали — це і весь простір для експозиції. Експонати можна взяти в руки, навіть плінфу Х століття! Мінімальна кількість класичних вітрин та максимум доступності до усього, що підготував музейний колектив для оновленої постійної експозиції, присвяченої пам’ятці національного значення — церкві Богородиці (Десятинної).+

Музей цього року відзначає п’ятирічний ювілей. До цієї дати відкрили експозицію, яку готували майже дев’ять місяців. Які артефакти з розкопок Десятинної церкви тут зберігаються? На що раніше мав право лише митрополит, а тепер це може зробити кожен гість музею? Секрети вивідував «День».

ОДНА ТОЧКА — ТРИ ХРАМИ

Історія Десятинного храму трагічна. Тричі на Старокиївській горі зводилася церква, та жодна не дожила до наших днів. Перший храм збудував князь Володимир у 989 — 996 роках. Це була перша мурована церква Київської Русі. 1240 рік став для неї руйнівним. Історики досі сперечаються, що стало остаточною причиною руйнації церкви. Кажуть, були помилки під час її будівництва, та літописна версія така: склепіння храму не витримало великої кількості людей, які сховалися у ньому під час нападу на Київ татаро-монголів.

У ХVII столітті за ініціативи митрополита Петра Могили фундаменти Десятинної церкви розчистили, а згодом почалося будівництво нового храму. «Храм Миколи Десятинного проіснував недовго, не більше 100 років. Він руйнувався поступово, бо частина була дерев’яною, і просто нищився часом, — розповідає Наталія Будзинська, завідувач науково-експозиційного відділу музею. — З кінця ХІХ ст., коли розгорнулася активна археологічна діяльність, до Десятинної церкви знову виник інтерес. Митрополит Євгеній (Болховітінов) — любитель старовини, відомий своїми працями в галузі давньоруської археології, наказав Десятинну церкву «открыть дневному свету» — так було записано в документах. Отже, третю церкву збудували 1842 року. Вона також проіснувала менш ніж сто років».

ЕКСКЛЮЗИВ ІЗ ДАВНИНИ

Про історію усіх Десятинних церков, що були побудовані в найдавнішій частині Києва — на Старокиївській горі, не розповідав жоден музей країни, тому відкрита експозиція — унікальна. Непроста історія самої експозиції. Протягом 2005 — 2011 років науковці Інституту археології Національної академії наук України проводили на місці храму розкопки. Знахідки зберігаються в інституті, музейники плідно співпрацюють з науковцями, вдячні за матеріали, що були надані для оновленої експозиції, і сподіваються на подальше співробітництво.

«Головне, що наша експозиція присвячена усім Десятинним церквам, які стояли на Старокиївській горі — там, де був побудований перший храм на честь введення християнства. Оскільки музей невеликий, ми шукали оригінальні засоби створення експозиції, щоб зробити її видовищною та інтерактивною, — говорить Наталія Писаренко, в. о. директора Музею історії Десятинної церкви, показуючи на плінфу Х століття з давньогрецьким клеймом. — А це копія фрески кінця Х ст., оригінал якої належить Інституту археології. Такої великої ще ніколи не знаходили, це саме з давньоруської Десятинної церкви. Копія повністю відтворює розмір знайденої фрески. Під час реставрації застосовували спеціальну методику, клеїли на бинти».

ДАРУНКИ КОЛЕКЦІОНЕРІВ

Оригінальних речей у музеї небагато, однак вони варті уваги. Зокрема, книга часів Петра Могили, хрестики XVII століття, знайдені під час останніх розкопок. А чого варті світлини «стасівської» церкви (так в народі називали третій храм — від прізвища архітектора Василя Стасова)! До речі, зодчий був родом із Санкт-Петербурга, тому за зразок майбутнього храму взяв тамтешній Казанський собор. Іконостаси в обох церквах повністю ідентичні. Фотографію «стасівської» церкви, яку кияни часто обирали для вінчань і хрестин, можна роздивитися у стереоскоп ХІХ століття. 

«Багато матеріалів нам надали колекціонери. А від однієї киянки ми отримали родинний альбом зі світлинами сім’ї Вельміних, — продовжує Наталія Будзинська. — Настоятелем «стасівської» церкви був Петро Вельмін. Це батько Сергія Вельміна, який ще студентом брав участь у розкопках Десятинної церкви у 1908 — 1914 роках. Ось такий зв’язок. Є в цьому альбомі навіть фотографії з розкопок «стасівської» церкви».

«ЗАМАНУШКИ» ДЛЯ ТУРИСТІВ

А як звучала служба у Десятинній церкві? Як виглядала скринька зі скарбами, котрі перерахував Петро Могила на відновлення давнього храму? Все це можна послухати та побачити в музеї. До речі, скринька стоїть там, де й повинні зберігатися коштовності, у справжньому сейфі, який музейники використали як місце для експозиції. Якщо маєте бажання скласти пазл із мармурових кубиків, з яких була викладена підлога Десятинної церкви, це теж можна зробити в музеї із виготовлених реплік.

Між іншим, під час розкопок Десятинного храму в 1820-х роках знайшли найбільший київський скарб. Його можуть «знайти» і відвідувачі музею. Біля однієї зі стін експозиційної зали викладене каміння з місць розкопок церкви. Якщо пощастить і піднімете потрібний камінь, побачите глечик із дорогоцінними прикрасами... Можливо, намальований, а можливо — ні...

Такі незвичні методи експонування музейники називають «заманушками» для туристів. До них зараховують і омфалій, який відтворений в центрі експозиційного залу. У Десятинній він був вимощений із різних порід каменю Це була сакральна частина храмової підлоги, і на цьому місці могла стояти тільки найвищі церковні ієрархи . А в музеї — кожен.

«МУЗЕЙ ПОТРЕБУЄ ВИЗНАННЯ»

У музеї є що показати, про що поговорити і над чим поміркувати. Колектив ставить перед собою завдання розширити музейну площу та збагатити колекцію. «Наша мрія — зібрати всі матеріали, які є по світу та стосуються Десятинної церкви. Хоча б сфотографувати їх та зробити відеоряд, — пояснює Наталія Писаренко. — Матеріали з розкопок різних часів розкидані по всьому світу, їх просто пакували у ящики і вивозили. Зараз Росія нічого не повертає, а більшість зберігається у них, дещо є у Нью-Йорку. Повернути практично нічого неможливо».

Розповідають у музеї й останні новини щодо Десятинної церкви — про трасування її фундаментів, яке відбулося 2015 року за участю громадської організації «Андріївсько-Пейзажна ініціатива». Науковці кажуть, що кращим варіантом була б музеєфікація, та для цього потрібні колосальні ресурси. Оскільки був ризик, що на території пам’ятки збудує храм Українська православна церква (Московського патріархату), музей погодився на варіант із трасуванням.

Попри маленьку площу, співробітники музею проводять величезну роботу: читають лекції, організовують квести, екскурсії на території, де стояла Давньоруська церква. При цьому заклад отримує кошти тільки на оренду приміщення, заробітну плату та комунальні послуги. «Ми згодні на такі умови роботи, але музей потребує визнання, додає Наталія Писаренко. — Заклад багато чого зробив, і тепер хочеться, щоб це оцінили. Адже Десятинна церква — це пам’ятка популярна та водночас забута».