Навколо церкви в кількох братських могилах
поховано багато загиблих мешканців Києва
У грудні 1240 року, при облозі Києва монголо-татарами, нападникам вдалося зломити опір захисників міста і вдертися до нього. Кияни спорудили навколо церкви Богородиці барикади, тоді як багато цивільних сховалося в самій церкві. Але монголо-татари здолали й цей останній осередок оборони столиці Русі. За Лаврентіївським літописом, «Взяша Кыевъ Татарове <…> а люди от мала и до велика вся убиша мечем» [5, стб. 470].
Під час археологічних розкопок території навколо Десятинної церкви у ХІХ – на початку ХХІ ст. було виявлено кілька масових поховань, що їх вважають братськими могилами загиблих під час подій 1240 року. Одну з них 1892 року дослідив Й.А. Хойновський [7, с. 16] за 110 м на схід від храму, на місці будинку № 13 по вул. Десятинній. У великому заглибленні, що його дослідник назвав «ровом», було виявлено величезне скупчення людських кісток «у кілька тисяч скелетів», яке мало довжину близько 14 м при товщині 0,7 м (іл. 1).
Іл. 1. Братська могила на плані розкопок Й.А. Хойновського 1893 р. Й.А. Хойновський припустив, що «монголы, избив киевлян в последний час борьбы и содрав с них одежду и все, что они при себе имели, снесли тела их в этот ров и присыпали их землей» [7, с. 16]. Продовження цієї могили виявив Д.В. Мілєєв у 1910 році на розі вул. Десятинної та Володимирської, на місці сучасної школи № 25 [див.: 2, с. 504]. У цій частині знайдено понад сотню кістяків (іл. 2).
Іл. 2. Кістяки загиблих у розкопі Д.В. Мілєєва 1910 р. Могила являла собою «массовое погребение, сделанное, по-видимому, после боя». Такий висновок Д.В. Мілєєв зробив на підставі того, що «части некоторых скелетов лежат крайне разрознено; некоторые черепные коробки как бы отсечены, а тазовые кости найдены с засаженными в них железными обломками копьев» [цит. за: 1, с. 61]. Другу могилу виявив В.В. Хвойка 1907 року під час розкопок Східного палацу за 25 м на північний схід від апсид Десятинної церкви. За його свідченнями, «тут було виявлено величезну кількість людських кістяків обох статей і різного віку, починаючи з дитячого <…> На дні братської могили, під кістяками <…> був виявлений надзвичайно цікавий хрест грецької роботи» [6, с. 75]. Розмір скупчення кісток становив 4,5×2,3 м (іл. 3).
Іл. 3. Малюнок В. Хвойки розкопок Східного палацу з братською могилою 1908 р. На цьому ж місці 1936 року під час роботи експедиції під керівництвом Т.М. Мовчанівського було досліджено можливе продовження цієї могили (іл. 4) [див.: 4, с. 127–128].
Іл. 4. Частина братської могили в розкопі Т.М. Мовчанівського 1936 р. Ще одне колективне поховання було виявлене Архітектурно-археологічною експедицією (керівник Г.Ю. Івакін) у 2007 році за 20 м на захід від північно-західного кута Десятинної церкви (іл. 5).
Іл. 5. Частина колективного поховання, виявленого біля Десятинної церкви у 2007 р. На місці заглибленої споруди зафіксовано скупчення людських кісток, яке належало щонайменше 14 особам (8 дорослих і 6 дітей) [1, с. 66, рис. 2, с. 67, рис. 3, с. 68]. Антропологічний аналіз дозволив з’ясувати, що кістки 4 осіб мали сліди прямої дії вогню, сажі й кіптяви, у 6 осіб простежено сліди травм, отриманих незадовго до смерті або невдовзі після неї. Крім того, на кістках двох осіб виявлено сліди зубів тварин. Антропологом О. Козак було з’ясовано, що перепоховання цих кісток відбулося через 7–11 місяців після смерті людей, тобто, не раніше літа 1241 року [1, с. 68; 3]. Найновіші дослідження цього комплексу вказали на наявність у ньому кісток 9 дорослих і 8 дітей.
Отримані результати антропологічного вивчення колективного поховання, виявленого 2007 року, аналіз публікацій і архівних матеріалів щодо інших знахідок загиблих у 1240 році дозволив науковцям виділити чотири основні етапи появи поховань жертв монголо-татарського нападу на Київ. До І етапу віднесено загиблих у різноманітних об’єктах – житлах, льохах, господарських спорудах, смерть яких настала безпосередньо під час захоплення міста на початку грудня 1240 року. На ІІ етапі було здійснено поховання тіл після захоплення Києва, переважно в заглиблених частинах зруйнованих (спалених) житлових і господарських споруд (грудень 1240 року). На ІІІ етапі відбувалося захоронення тіл на стадії їх розкладання з частковою втратою анатомічної будови (березень 1241 року), на ІV, останньому, етапі – захоронення останків після повної скелетації тіл (весна-літо 1241 року) [1, с. 69]. Отже, великі колективні братські могили біля Десятинної церкви та в інших частинах Києва були здійснені не тільки одразу після винищення Києва, але і в теплу частину наступного 1241 року, коли місцеві мешканці, які вціліли, зробили санітарне прибирання території міста.
Віталій Козюба
Джерела та література
1. Ивакин Г.Ю., Комар А.В. После катастрофы: Киев в 1241 г. // Stratum plus. – 2016. – № 5. – С. 59–72.
2. Каргер М.К. Древний Киев. Очерки по истории материальной культуры древнерусского города.– Москва ; Ленинград: Изд-во АН СССР, 1958. – Т. 1. – 504 с.
3. Козак А.Д. Коллективное погребение возле Десятинной церкви: тафономия и палеопатология // Stratum plus. – 2016. – № 5. – С. 73–82.
4. Комар О., Козюба В. Братські могили 1240–1241 років біля Десятинної церкви // Opus Mixtum. – 2016. – № 4. – С. 122–138.
5. Лаврентьевская летопись // Полное собрание русских летописей.– 2-е изд. – Москва: Языки славянской культуры, 2001. – Т. 1.
6. Хвойка В. Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура в доисторические времена. – Киев, 1913.
7. Хойновский И.А. Раскопки Великокняжеского двора древнего града Киева, произведённые весной 1892 года. – Киев, 1893.
Повернутись до ІСТОРИЧНОЇ ХРОНОЛОГІЇ ЦЕРКВИ БОГОРОДИЦІ ДЕСЯТИННОЇ
|
