Перенесення до церкви мощей невідомих святих
Під 1007 роком літописна «Повість минулих літ» сповіщає: «Принесени святии в Святую Богородицю» [4, стб. 129; 5, стб. 114]. Більш пізні джерела подають цю інформацію у трансформованому вигляді. Зокрема, Новгородський Перший літопис Молодшого ізводу (XV ст.) свідчить: «Принесени си в Святую Богородицю» [6, с. 168], у той час, як у Новгородському П’ятому літопису (XV ст.) після «си» додано «князи» [3, с. 74]. Це повідомлення отримало в історіографії різні інтерпретації: за однією з версій, літописець мав на увазі додаткове оздоблення церкви іконами [2, с. 436]; за другою, – привезені Володимиром з Корсуня мощі святого Климента та учня його Фіва [8]; за третьою, – перенесені з первісного місця поховання (місцезнаходження якого невідоме) мощі святої княгині Ольги [2, с. 52, 436]; за четвертою, зважаючи на новгородський текст, ішлося про перепоховання членів Володимирової родини, померлих упродовж 1000–1003 років [3, с. 74], але, звісно, серед них невідомі ніякі «святі».
Про перебування Ольжиних мощей у Десятинній церкві, у кам’яному саркофазі, у якому її тіло перебувало в нетлінному стані і його можна було бачити через мале віконце, писав у «Пам’яті і похвалі Володимиру» Яков Мніх [2, с. 527–526]. Однак відсутність чіткої літописної згадки про перенесення мощей княгині Ольги (на тлі повідомлень про перенесення мощей святих Бориса і Гліба до нових церков у Вишгороді – 1072 і 1115 рр., Олега та Ярополка Святославичів до Десятинної церкви в Києві – 1044 р.) зумовила появу гіпотези, за якою описаний Яковом Мніхом «Ольжин» саркофаг був насправді гробницею Володимирової дружини Анни, хибно атрибутованої протягом другої половини ХІІ – ХІІІ _ус. Утім, це не виключає можливості перенесення реальних _уськ княгині Ольги до Десятинної церкви з перепохованням під підлогою храму [7]. При цьому, атрибуція одного із саркофагів, розкопаних у 1820-х роках біля фундаментів церкви, як Ольжиного, не є переконливою [1].
Владислав Дятлов,
провідний науковий співробітник Музею історії Десятинної церкви
Джерела та література
1. Архипова Є. Шиферний саркофаг «княгині Ольги» з Десятинної церкви: проблема атрибуції // Наукові записки. – Київ, 2002. – Т. 9. Біографічна некрополістика в контексті сучасної історичної науки. Джерела та результати досліджень. – С. 20–33.
2. История Русской Церкви. – Москва, 1995. – Кн. 2.
3. Літопис Руський. – Київ, 1989.
4. Полное собрание Руських летописей. – Москва, 2001. – Т. 1: Лаврентьевская летопись.
5. Полное собрание Руських летописей. – Москва, 2001. – Т. 2: Ипатьевская летопись.
6. Полное собрание Руських летописей. – Москва, 2000. – Т. 3: Новгородская Первая летопись Старшего и Младшего изводов.
7. Толочко А.П. Рака княгини Ольги в Десятинной церкви // Сугдейский сборник. Вып. 6: Материалы VI Судакской международной научной конференции «Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре» (г. Судак, 19–22 сентября 2012 г.). – Киев, 2016. – С. 117–127.
8. Толстая Т.В., Уханова Е.В. «Корсунские» реликвии и Крещение Руси // Христианские реликвии в Московском Кремле. – Москва, 2000. – С. 147–189.
Повернутись до ІСТОРИЧНОЇ ХРОНОЛОГІЇ ЦЕРКВИ БОГОРОДИЦІ ДЕСЯТИННОЇ