|
24 вересня 2019 року в Музеї історії Десятинної церкви відбувся (до 245-річчя з дня народження Кіндрата Лохвицького Учасниками Круглого столу було розглянуто широке коло питань з історії відкриття, археологічних досліджень, збереження та музеєфікації залишків зруйнованої пам’ятки першої половини ХІ ст. – Золотих воріт – та значенню цих подій у культурному, науковому й духовному житті Києва від початку ХІХ ст. до сьогодення. У доповіді «Відкриття Золотих воріт у 1832 році: археологічна подія в особистому та соціальному просторі», провідний науковий співробітник Музею Тетяна Ананьєва, ґрунтуючись на ретельному вивченні архіву археолога-аматора Кіндрата Лохвицького (1774–1849), зокрема, його щоденників 1832–1834 років, детально простежила чинники, що вплинули на захоплення чиновника Лохвицького пошуками давніх памʼяток Києва та сприяли його успішній археологічній діяльності. Поєднання прагнення власного престижу та вимоги культурних практик привілейованого суспільства епохи, сполучення особистісного та соціального виявилося плідним і результативним на ниві археологічних розшуків старожитностей на початку XIX ст. Історії створення павільйону з надбрамною церквою Різдва Богородиці над залишками Золотих воріт Києва була присвячена доповідь провідного наукового співробітника Музею, кандидата мистецтвознавства Юрія Коренюка, а кандидат хімічних наук, завідувач сектору «Музей Золоті Ворота» Національного заповідника «Софія Київська» Роман Гуцуляк на прикладі Золотих воріт довів важливість збереження автентичних залишків для науково вивчення і відтворення технології будівництва найдавніших пам’яток Києва ХІ ст. Провідний науковий співробітник Музею Владислав Дятлов розповів про значення музеєфікованих Золотих воріт – візитівки Києва ХІХ–ХХІ ст. – у культурному житті Києва. Він зазначив, що, хоча реконструкція воріт 1980 року і досі є предметом дискусій, відтворена пам’ятка сприймається як монументальна споруда і саме як візитівка міста, а в контексті подальшого відродження сусіднього Золотоверхого монастиря (1997–2000) відбудовані Золоті ворота є складовою ансамблю сакральних споруд Старокиївської гори, до якого входять також Софія Київська та Андріївська церква. Відкриття на ділянці воріт станції метрополітену «Золоті ворота» (1989) та пам’ятника Ярославу Мудрому (1997) утворило автономний ансамбль, відсутньою ланкою у якому залишається тільки музеєфікація першого кам’яного християнського храму Києва – Десятинної церкви, – збудованого хрестителем Русі князем Володимиром наприкінці Х ст. |
