Посуд для молочних продуктів давньоруської доби

Упродовж багатьох віків людство послуговувалося керамічним посудом. Як свідчать етнографічні джерела, у кожному гончарному осередку існувала певна сукупність усталених традицій щодо форм та декорування кераміки. «Кожний предмет мав чітко визначене і закріплене звичаєвою практикою функціональне призначення, поза яким він практично не використовувався» [Пошивайло 1993, с. 204].

Археологічні матеріали здебільшого не дозволяють зробити висновків щодо використання окремих посудин у певній господарчій сфері, хоча в публікаціях використовується загальноприйнята умовна схема розподілу гончарних виробів за категоріями (кухонний, столовий, тарний посуд). Іноді, об’єднуючи дані археологічних та етнографічних досліджень, можна визначити несподівані особливості виготовлення й використання певних вузькоспеціалізованих типів посуду часів Київської Русі.

Серед матеріалів домонгольської доби з поселення Софіївська Борщагівка привертає увагу група нижніх частин горщиків з незначною випуклістю на внутрішній поверхні денець. Іноді майстер пальцем прокреслював рельєфну спіраль, що завершувалась аналогічною випуклістю в центрі. Раніше на такий посуд не зверталося достатньої уваги, або ж наявність нерівної поверхні вважалася недбалістю гончаря [Гунь 2018, с. 159].

 Денце давньоруського горщика з «пупом» 
 з поселення Софіївська Борщагівка

Можна припустити, що денця зі специфічною фактурою належать кринкам і виготовлялися спеціально для молочної продукції. Кринками вважаються високогорлі посудини для зберігання молока, його топління та приготування ряжанки. Термін відомий за класифікацією давньоруського посуду Б. А. Рибакова [Рыбаков 1948, с. 354]. У другому томі словника І. І. Срезнєвського за «Служебником Мінеї» 1096 року та Юріївським євангелієм ХІІ ст. наводиться термін «окринь», «кринь», що означає «посудина», «чаша», «глек» [Срезневский 1902, с. 1324, 1325; Ржига 1929, с. 35–36]. За етнографічними матеріалами термін «кринка» має ряд синонімів, найбільш вживані серед яких – «гладущик», «ладущик», «глек», «гладушка» [Пошивайло 1993, с. 343, Глиняний 2011a]. Окрім цього, збереглася серія листівок «Малороссийские типы» кінця ХІХ – початку ХХ ст., що ілюструють використання кринок для транспортування молока [Малороссийские 2013].

 Молоконоска.
 Листівка із серії «Малороссийские типы» кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Суттєво, що з виготовленням посуду для зберігання молока пов’язані особливі ритуали та повір’я. Жителі с. Бубнівка Вінницької області вважали, що кринка обов’язково повинна мати так званий «пуп» – невелику випуклість на внутрішній частині денця, видовжену при формуванні посудини, завдяки якій молоко, нібито, завжди добре зберігалося. Кринку без «пупа» жінки взагалі відмовлялися купувати [Глиняний глечик 2011]. У словнику К. Матейко використано термін «ладущик з пупом», що також означало спеціальний молочний глечик [Матейко 1959].

Народні прикмети і повір’я часто базувалися на спостереженнях і втілювали життєвий досвід багатьох поколінь. Кринки з «пупами» є прямим підтвердженням цього. Під час кип’ятіння молока через особливості піноутворення воно має властивість «збігати». У наш час цю проблему вирішує спеціальний молочний «сторож», що зазвичай має вигляд диска, виготовленого з нержавіючої сталі, з концентричними канавками та випуклістю в центрі, який регулює піднімання бульбашок при закипанні рідини, у результаті чого на молоці не утворюється піни і воно не збігає [Уроки1989]. «Сторожі» для молока широко представлені на ринку і в наші дні. З метою підтвердження практичності «пупа» було проведено експеримент із посудом межі ХІХ–ХХ ст., що походить із с. Піщане Черкаської області.У газовій духовій шафі, де умови близькі до умов печі, було нагріто до закипання однакову кількість молока у двох різних посудинах: звичайному горщику і в кринці з «пупом». Молоко з горщика збігло, а в кринці кипіло тривалий час без збігання. 

Серед матеріалів із садиби Михайлівського монастиря також траплялися фрагменти денець із випуклостями та значна кількість верхніх частин глеків з високими вертикальними горловинами, які можна вважати посудинами для молока.

 Верхня частина кринки ХІІ – першої половини ХІІІ ст. 
 Із садиби Михайлівського монастиря

Таким чином, стає очевидним, що спеціальна конструкція дна кринок була пов’язана не із забобонами жінок чи недбалістю майстрів, а з цілком практичним досвідом використанням кринок, якими послуговувалися в містах і селах Київської Русі щонайменше з ХІ ст.

Мар'яна Гунь
старший науковий співробітник 
науково-дослідного відділу 
історико-археологічних досліджень 
Музею історії Десятинної церкви

Джерела та література

Глиняний глечик. 2011 а. Блог Олени Щербань (Лены Солнце).

Гунь М. О. 2018. Керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення Софіївська Борщагівка (за матеріалами розкопок 2008–2014 рр.). Археологія і давня історія України, 4, с. 149–164.

Малороссийские типы. 2013. Livejournal.

Матейко К. І. 1959. Народна кераміка західних областей Української РСР ХІХ–ХХ ст. Історико-етнографічне дослідження. Київ.

Пошивайло О. 1993. Етногрфія українського гончарства. Київ.

Ржига В. Ф. 1929. Очерки из истории быта до-монгольской Руси. Москва.

Рыбаков Б. А. 1948. Ремесло древней Руси.Москва.

Срезневский И. И. 1902. Материалы для словаря древне-русского языка по письменным памятникам, 2. Л–П. Санкт-Петербург.

Уроки без уроков: Почему убегает молоко. Юный техник, 1989, 9, с. 66–67.