Тарний посуд із садиби Михайлівського монастиря

Культурні нашарування Києва містять величезну кількість гончарної кераміки, основна частина якої є залишками посуду. Асортимент високоякісної кераміки давньоруського Києва свідчить про високий рівень розвитку виробництва гончарного посуду.

Привертає увагу окрема категорія гончарних виробів великого об’єму, які призначалися для зберігання припасів. Серед них –як посуд місцевих майстрів, так і завезений, зокрема візантійський. Для сипучих продуктів зазвичай використовували широкогорлі посудини, а для рідин – вузькогорлі. Увесь цей посуд у Давній Русі називали корчагами, що засвідчує напис «Мстиславля корчага» на візантійській амфорі, виявленій на київському Подолі 1975 року[Новое… 1981, с. 286].

 Амфора з написом «Мстиславля корчага» [Івакін 1982, с. 91] 
 та графічне зображення напису [Коваль 2012, с. 45]

Широке застосування цього терміна засвідчують дослідження І. І. Срезневського, до словника якого включено поняття «кьрчага», «корчага», «кьрьчага» [Срезневский 1893, с. 1411, 1412]. В археологічній літературі термін «корчага» став загальновживаним і маркує посудини місцевого виробництва. Ці речі відомі по всій території Київської Русі в шарах ХІІ–ХІІІ ст. [Розенфельдт 1997, с. 28; Новое... 1981, с. 286–289; Петрашенко 2005, с. 50].
Корчаги мали обернено-грушеподібну форму (висота до 90 см, діаметр плічок до 60 см, вінець та дна – близько 20 см), досить тонкі стінки (1–1,5 см), пару масивних ручок. Низька горловина, декорована валиком, завершувалася вінцями, зрізаними горизонтально або навскісно до середини. Посудини формувалися в техніці спірально-стрічкового наліпу. Тісто мало світло-сірий, рожевий, червоний кольори, містило домішки піску, залізисті та карбонатні включення. Зрідка трапляються екземпляри, виготовлені зі світло-коричневого тіста, у якому містяться вкраплення піриту. Здебільшого корчаги прикрашали кількома прямими глибокими врізними лініями по корпусу, хоча іноді трапляються посудини, орнаментовані завитками чи комбінуванням хвиль і ліній.
Протягом тривалої історії досліджень садиби Михайлівського монастиря знахідки різноманітних корчаг були досить частими. Детально задокументовані результати робіт М. К. Каргера, Д. І. Бліфельда, В. Д. Дяденка,Г. Ю. Івакіна дозволяють аналізувати не лише специфіку окремих фрагментів та цілих форм, а й організацію побутового простору житла. Окрім численних уламків та розвалів корчаг, відомо два випадки фіксації цілих форм, вкопаних у долівку жител.

У 1938 році, під час робіт під керівництвом М. К. Каргера, було виявлено споруду, що ввійшла в історіографію під назвою «житло художника» [Каргер 1945, с. 5–15]. У споруді було виявлено залишки дерев’яного стола, під яким містився розвал корчаги з більш ніж пудом обгорілого зерна всередині. Посудину було поставлено дозаглиблення в долівці діаметром 1 м і глибиною 0,20 м і накрито плінфою [Каргер 1945, с. 8].
Під час продовження робіт з вивчення території Михайлівського монастиря у 1949 році в заглибленій споруді було знайдено корчагу, вкопану в ґрунт до рівня вінець [Каргер 1951, с. 6, 7].

 Корчага із «житла художника», виявлена 1938 р. [Каргер 1958, с. 420]

Під час досліджень В. Д. Дяденка в заповненні житла було виявлено розвал корчаги з тавром на денці у вигляді хреста, вписаного в коло [Хамайко, Чміль, Гунь, Мироненко 2020, с. 176]. Знахідки корчаг з нанесеними рельєфними знаками досить рідкісні.

 Розвал корчаги з досліджень садиби Михайлівського монастиря В. Д. Дяденком у 1967 р.

Візантійські амфори характеризуються звуженим дном, переважно високою вузькою горловиною та двома масивними ручками. Вони виготовлялися з червоної глини, якісно випалювались. Поверхня цього посуду зазвичай вкрита рифленням. Його використовували для транспортування й зберігання вина, олії, зерна, нафти. Детальне опрацювання амфорної тари було здійснено В. В. Булгаковим на основі матеріалів 1996–1999 років [Булгаков 1998, с. 1–7; 2001, с. 109–115]. За цей час виявлено 481 уламок цієї категорії посуду, що поділяється на дві великі групи за періодами їхнього побутування. Перша група включає матеріали середини Х – кінця ХІ ст., тобто часів міської забудовитериторії монастиря. Друга група об’єднує амфори, виготовлені в ХІІ – першій половині ХІІІ ст., що відноситься до періоду функціонування Михайлівського монастиря. Після монголо-татарської навали кількість амфорних матеріалів різко знижується, а наявні екземпляри пов’язуються із вторинним використанням тарного посуду.

\Колекція кераміки для зберігання припасів із садиби Михайлівського Золотоверхого монастиря унікальна. Вона демонструє не лише високий рівень розвитку гончарного ремесла, але й способи використання цієї категорії посуду в побуті. Імпортні матеріали вказують на розвинену зовнішню торгівлю в Давній Русі.

Мар’яна Гунь 
старший науковий співробітник
Науково-дослідного відділу
історико-археологічних досліджень
Музею історії Десятинної церкви

Джерела та література
Булгаков В. В. 1998. Заключение о результатах исследований амфорных материалов из раскопок киевского Михайловского Златоверхого собора и прилегающей к нему територии в 1996–1997 гг. 
Булгаков В. В. 2001. Заключение о результатах исследований амфорных материалов из раскопок киевского Михайловского Златоверхого собора в 1999 г. Івакін Г. Ю., Козубовський Г. А., Козюба В. К., Поляков С. Є., Чекановський А. А., Чміль Л. В. Звіт про археологічні дослідження території Михайлівського Золотоверхого монастиря в 1999 р. Науковий архів ІА НАНУ, 2001, с. 109–115.
Івакін Г. Ю. 1982. Оповіді про стародавній Київ. Київ: Радянська школа.
Івакін Г. Ю., Козубовський Г. А., Козюба В. К., Поляков С. Є. Науковий звіт про архітектурно-археологічні дослідження комплексу Михайлівського Золотоверхого монастиря в м. Києві у 1996–1997 рр., т. 2, Науковий архів ІА НАНУ, 1998/92, 136/125, с. 1–25.
Івакін Г. Ю., Козубовський Г. А., Козюба В. К., Поляков С. Є., Чекановський А. А., Чміль Л. В. 1999. Науковий звіт про дослідження комплексу Михайлівського Золотоверхого монастиря та прилеглих територій в місті Києві у 1998 р., 1, 2, Науковий архів ІА НАНУ.
Івакін Г. Ю., Козубовський Г. А., Козюба В. К., Поляков С. Є., Чекановський А. А., Чміль Л. В. 2001. Звіт про археологічні дослідження території Михайлівського Золотоверхого монастиря в 1999 р. Науковий архів ІА НАНУ.
Каргер М. К. 1945.Землянка-мастерская киевского художника ХІІІ века. Краткие сообщения о докладах и полевых исследованиях Института истории материальной культуры, ХІ. Москва; Ленинград: АН СССР,с. 5–15.
Каргер М. К. 1951. Новые данные к истории древнерусского жилища. Краткие сообщения о докладах и полевых исследованиях Института истории материальной культуры, ХХХVІІІ. Москва; Ленинград: АН СССР, с. 3–11.
Каргер М. К. 1958. Древний Киев. Очерки по истории материальной культуры древнерусского города, 1. Москва; Ленинград: АН СССР.
Коваль В. Ю. 2012. Византийские амфоры (магарики) в Южной Руси. 1000 роківвізантійської торгівлі (V–ХІV ст.). Бібліотека VITAANTIQUA. Харків, с. 43–64.
Петрашенко В. А. 2005.  Древнерусское село. По материалам поселений у с. Григоровка. Киев: ИА НАНУ.
Розенфельдт Р. Л. 1997. Керамика. В: Рыбаков Б. А. (ред.). Археология.Древняя Русь. Быт и культура. Москва: Наука, с. 22–28.
Срезневский И. И. 1893. А – К. Материалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымь памятникамь, 1. Санкт-Петербург: Типография императорской Академии наук.
Новое в археологии Киева (1963–1978 гг.). 1981. Киев: Наукова думка.
Хамайко Н., Чміль Л., Гунь М., Мироненко Л. 2020. Матеріали досліджень Михайлівського Золотоверхого монастиря 1940–1967-х рр. Археологія і давняя історія України, 1 (34), с. 152–180.