Героєм нашої прогулянки стане старовинний особняк, розташований у самісінькому центрі Києва. Неспішно прогулюючись від Золотих воріт вулицею Ярославів вал, ми опинимося на одній з найстаріших його вулиць, що вела від воріт «міста Ярослава» до Софійського собору.
Сьогоднішню подорож нашим містом хотілося б розпочати із запитань: чому ж наше покоління так невимушено нищить усе те, що донесла до нас багатовікова пам’ять поколінь минулих? Що ж ми залишимо для своїх нащадків від нашого затишного міста? На жаль, ми не чекаємо від себе відповідей на ці запитання.
|
Гуляючи вулицями столиці, прямуючи на роботу чи просто поспішаючи у справах, не часто звертаєш увагу на сірі мовчазні будівлі, що стоять серед галасу мегаполіса. Але якщо підняти очі, можна зустрітися з віковою історією, яку зберігають споруди столиці. Багато хто знає історію Золотих воріт Ярослава, дехто знає історію «Замку барона», та небагато тих, хто зможе розповісти про похмуру й водночас величну архітектурну прикрасу вулиці Ярославів вал – кенасу караїмів.
Давайте замислимося і спробуємо відповісти на таке запитання: «Як часто, поспішаючи додому з роботи і на ходу розмовляючи по телефону чи аналізуючи минулий робочий день, ми звертаємо увагу на вулицях нашого міста на будинки та особняки, оповиті пеленою історії?»
Минуле Києва має багато таємниць, які залишаються не розгаданими, не зважаючи на зусилля кількох поколінь дослідників. Однією зі сторінок минулого нашого міста є давня церква, яка існувала в ХІ–ХІІІ ст. на розі сучасних вулиць Володимирської та Ірининської. Її залишки, які збереглися на висоту більше зросту людини, були розкриті аматором-археологом Кіндратом Лохвицьким у 1830-х роках. Розкопані руїни храму зображені на малюнках М. Сажина та Ф. Солнцева, причому на обох видно, як серед руїн працюють копачі, які сподіваються знайти там скарб (іл. 1). Згаданий малюнок Михайла Сажина зображено на марці, випущеній у Києві 2003 року.
Голосіївський район м. Києва знають всі, принаймні, чули про нього хоч раз у своєму житті: іподром, дельфінарій, маса виставок, концертів, ярмарок відбувається саме там. Але зараз мова піде не про культурний відпочинок, а про кількагодинну подорож в глибини Голосіївського лісу в пошуках душевного спокою, рівноваги і навіть якогось єднання з недоторканою природою.
Київ, вул. Велика Житомирська, 32.
Уже понад століття цей будинок «прикрашає» одну з найстаріших вулиць Києва – Велику Житомирську. Cлово «прикрашає» на сьогоднішній день доводиться брати в лапки, тому що вже багато років ця будівля перебуває в аварійному стані, очікуючи на дбайливі руки реставраторів.
Немов на глум, на стіні будинку № 32 на вулиці Великій Житомирській красується табличка «ПАМ’ЯТКА АРХІТЕКТУРИ. ОХОРОНЯЄТЬСЯ ДЕРЖАВОЮ».
Центр Киева, безусловно, очень интересное место для прогулок. Помимо достопримечательностей, которые широко известны, здесь можно найти множество удивительных мест, незаметных на первый взгляд, но от этого не менее впечатляющих. Они скрыты от глаз в тихих дворах или в стороне от популярных туристических маршрутов. Такие места привлекают как местных жителей, влюбленных в город, так и путешественников, решивших посетить столицу. Последним стоит заранее поинтересоваться подобными достопримечательностями, и, поверьте, они не пожалеют!
Например, на улице Прорезной в доме 11-б можно найти знаменитый самый маленький лифт в городе.
Кожен з гостей чи мешканців Києва, проходячи повз відновлені Золоті ворота, звертає увагу на дивний будинок зі шпилем, розташований на вул. Ярославів вал, 1. Незвичайна неоготична архітектура вирізняє його з-поміж сусідніх будівель і неодмінно привертає погляд. Серед киян цей дім відомий як «замок барона», про який побутує чимало легенд та переказів. Тож ця пам’ятка столичної архітектури заслуговує на право розповісти нам свою історію.