Завершуються останні дні зими, небо стає високим і блакитним, повітря свіжим. Хочеться вибратися з квартири, відчути подих весняного тепла, підставити обличчя під яскраві промені лагідного сонця. Постає питання: куди поїхати, де відпочити у величезному багатомільйонному місті, де відчути гармонічне єднання з природою?
Героєм нашої прогулянки стане старовинний особняк, розташований у самісінькому центрі Києва. Неспішно прогулюючись від Золотих воріт вулицею Ярославів вал, ми опинимося на одній з найстаріших його вулиць, що вела від воріт «міста Ярослава» до Софійського собору.
Сьогоднішню подорож нашим містом хотілося б розпочати із запитань: чому ж наше покоління так невимушено нищить усе те, що донесла до нас багатовікова пам’ять поколінь минулих? Що ж ми залишимо для своїх нащадків від нашого затишного міста? На жаль, ми не чекаємо від себе відповідей на ці запитання.
|
Гуляючи вулицями столиці, прямуючи на роботу чи просто поспішаючи у справах, не часто звертаєш увагу на сірі мовчазні будівлі, що стоять серед галасу мегаполіса. Але якщо підняти очі, можна зустрітися з віковою історією, яку зберігають споруди столиці. Багато хто знає історію Золотих воріт Ярослава, дехто знає історію «Замку барона», та небагато тих, хто зможе розповісти про похмуру й водночас величну архітектурну прикрасу вулиці Ярославів вал – кенасу караїмів.
Давайте замислимося і спробуємо відповісти на таке запитання: «Як часто, поспішаючи додому з роботи і на ходу розмовляючи по телефону чи аналізуючи минулий робочий день, ми звертаємо увагу на вулицях нашого міста на будинки та особняки, оповиті пеленою історії?»
Минуле Києва має багато таємниць, які залишаються не розгаданими, не зважаючи на зусилля кількох поколінь дослідників. Однією зі сторінок минулого нашого міста є давня церква, яка існувала в ХІ–ХІІІ ст. на розі сучасних вулиць Володимирської та Ірининської. Її залишки, які збереглися на висоту більше зросту людини, були розкриті аматором-археологом Кіндратом Лохвицьким у 1830-х роках. Розкопані руїни храму зображені на малюнках М. Сажина та Ф. Солнцева, причому на обох видно, як серед руїн працюють копачі, які сподіваються знайти там скарб (іл. 1). Згаданий малюнок Михайла Сажина зображено на марці, випущеній у Києві 2003 року.
Голосіївський район м. Києва знають всі, принаймні, чули про нього хоч раз у своєму житті: іподром, дельфінарій, маса виставок, концертів, ярмарок відбувається саме там. Але зараз мова піде не про культурний відпочинок, а про кількагодинну подорож в глибини Голосіївського лісу в пошуках душевного спокою, рівноваги і навіть якогось єднання з недоторканою природою.